"Три колоски, закуті дротом,

три колоски, три колоски ...

Над білим янголом скорботи –

незгасний духу смолоскип".

О.Кавуненко.

Багато сторінок в книгу пам'яті українського народу вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Понад півстоліття цей жах в історії України замовчувалася і тільки в кінці XX століття з'явилися перші публікації, дослідження, почався запис спогадів очевидців, видання збірок архівних документів.

До Дня пам'яті жертв Голодомору в гуманітарній гімназії актори Рівненської обласної філармонії презентували учням 8-11 класів літературно-музичну композицію «Не рік, а криваве клеймо – 33». Силою великого смутку та скорботи були сповнені художнє слово та музика, що лунали зі сцени.

Вчитель історії Дорохова І.Л. та бібліотекар гімназії Агаян Г.Ю. організували для учнів 9-х класів зустріч з завідуючою відділом обслуговування читачів Рівненської обласної наукової бібліотеки Войтович Наталією Василівною, яка провела для учнів урок пам'яті «Пекучий біль мого народу». Гостя презентувала гімназистам художню літературу, у якій висвітлено тема голодомору; ознайомила з творами письменників, які зверталися до цієї тематики. Літературознавці вважають, що першим із прозаїків звернувся до теми Голодомору Улас Самчук в романі «Марія», хоч відомо, що хронологічно першим твором про голод була новела А. Любченка «Кострига».

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її.