Поезія – це стан душі, поклик серця, музика натхнення і любові. Коли бринить струна поетичного слова, тоді мовчить біль і тривога, а велич і закоханість кружляють у загадковому танці під акомпанемент музики серця...

І сьогодні Рівненська гуманітарна гімназія гостинно відчинила двері шанувальникам віршованого слова, які взяли участь у поетичному конкурсі читців англомовної поезії. Наче реверанс ввічливості – виступ-дефіле старшокласників РГГ та зворушлива пісня – як доторк до душі кожного з присутніх.

«Слова – наче кольорові камінці. Мало назбирати їх в купу. Треба ще вміти викладати узори з них.» – писала Ірина Вільде.

Поринувши у світ поезії, юні леді та джентельмени демонстрували неймовірні «узори», які складалися в картини миру й патріотизму, добра і зла, радості та смутку. Читці-декламатори з усіх рівненських шкіл, ліцеїв та гімназій запрошували глядача поринути в світ Шекспіра й Кіплінга, Бернса й Байрона, Бронте й Діккенса... Деякі учасники декламували власні поезії, сповнені палких дитячих мрій та незгасної віри в світле й мирне майбутнє своєї землі.

Нашу гімназію достойно представила учениця 11-А класу Марія Остапчук, яка прочитала власний вірш, присвячений рідній Україні.

Сьогодні поезія звучала особливо трепетно у супроводі тендітної скрипки чи впевненої гітари, мерехтіла тихою свічкою та переливалася ніжною музикою.

Поетичну сторінку перегорнуто. Завтра знову лунатиме проза життя. Настане новий білий день, коли світ буде кольоровим...